Значуща подія в житті Ольштинської парафії УГКЦ

У неділю 24 грудня 2017 р. парафіяни нашої церкви в Ольштині святкували нещоденне торжество.

Нашому заслуженому парафіянинові д-ру Степану Чебеняккові місцевий парох о. Іван Галушка та представники Парафіяльної Ради в урочистій сценерії вручили почесну Грамоту і Золоту Медаль, які достойному парафіянинові приділили отці — Василіяни Чину Святого Йосафата у Варшаві і Папа Римський Франциск. Відзначення надано з нагоди 400-ліття Василіянського чину св. Йосафата.

З нагоди згаданої події годиться, хоч коротко, пригадати нашим вірним заслуги пана Доктора для нашї громади і нашої церкви. Степан Чебеняк народився у 1932 р. в місцевості Улюч Сяніцького повіту (Березів). Місцевість ця віддавна відома своїми видатними жителями, які своєю патріотичністю і культурно-громадською діяльністю окрашували історію своїх околиць. Видатні священники нашої церкви о. М. Вербицький та єпископ І. Могильницький народилися саме в Улючі. Славний Улюч, історія якого сягає києворуських часів своє існування припиняє у 1947 р. в часі акції “Вісла”. Туга за втраченою своєю “малою батьківщиною” примусила пана Степана відтворити ті, відомі йому, факти і події, які збереглися в його пам’яті. І в таких обставинах постає його польськомовна книжка: “Pamiętniki i wspomnienia Uluczanina. Dr inż. Stefan Czebieniak Olsztyn. 2014 r.”. Книжку цю з найбільшою приємністю читають не тільки вихідці з Улюча, але і усі депортовані українці, яким дорога доля своїх предків і не згасла їм іще природня любов до свого роду і народу. У книжці показано життя депортованих українців (не тільки улючан) на вигнанні, їх страждання і непереможне стреміння до відродження нашого національно-релігійного життя. Пригадаймо хоч ті книжкові моменти, де згадуються видатні отці старшого покоління, що перші взяли на себе труд легалізації нашої церкви. А були се відомі в нашому районі священики: о. В. Гриник, О. Хархаліс, Ю. Ґбур, І. Булаг, К. Яцків, о. Т. Осипанко, о. С. Дзюбина, о. д-р Я. Москалик, не кажучи вже про о. М. Ріпецького чи згодом митрополита І. Мартиняка. Д-р Степан Чебеняк від початку 60-х років ХХ ст. працював в системі нагляду і контролю відносно функціонування професійного шкільництва у воєвідстві ольштинському і мав великі знайомства між воєвідським чиновництвом. Ситуація така давала йому велику можливість вести успішні переговори з відповідними службовцями відносно становлення греко-католицьких станиць у Східній Прусії.

Очевидно такої нагоди не могли прогавити й наші отці. Вони радо наладнали ближчі знайомства з паном Степаном і спільними зусиллями добилися багато корисного. Виникнення Ольштинської церкви є цього підтвердженням. А було се так: у 1979 році Степана відвідав священик Степан Дзюбина, який попросив його допомогти отцям — Василіянам з Варшави зорганізувати постійні відправи греко-католицьких богослужб в ольштинському костелі францисканів при вулиці Виспянського 4. Очевидно Чебеняк спопуляризував цю інформацію між вірними, які прийшли на першу службу Божу дня 22.ІV.1979 р. Отці Василіяни почали систематично приїжджати з Варшави до Ольштина на щонедільні відправи. Очолював їх сам настоятель Йосафат Романик. Разом з ним приїжджали о. П. Кушка, о. І. Медвіть, о. Т. Янків, о. М. Білинський. Присутність у богослужбах таких достойних отців гарантувала непорушність заініціованої традиції греко-католицьких відправ. Очевидно генеральний вікарій отець мітрат С. Дзюбина скоріше добився у латинського ольштинського єпископа згоди на літургії у східному обряді в костелі. Мама і жінка пана Степана користаючи з присутності отців Василіян з Варшави запрошували їх до себе на обід. Після кількох місяців сестри служебниці одержали від міської влади власний будинок при вулиці Карловича 8.

З того часу о. Петро Кушка лишився в Ольштині і став першим парохом для наших вірних. Стан цей тривав кілька літ до часу коли прибув до Ольштина др. Ярослав Москалик (згодом професор). Він задумав побудувати своїм вірним власну церкву. Ставши парохом у 1991 р. о. Ярослав Москалик задбав і про те щоб його ольштинські парафіяни мали змогу користуватися власним храмом. З тою думкою о. д-р. Ярослав Москалик почав старання у володарів міста про надання українським греко-католикам відповідної ділянки на побудову церкви. У цих заходах допомагав йому невтомний д-р. Степан Чебеняк. Влада міста приділила (за відплатою) площу довічного корстування при вулиці Люблінській. У 1995 р. Парох Я. Москалик підготував (з парафіянами) площу для будови храму і архітектурний проект для зведення церковного будинку. Осінню цього ж року митрополит Іван Мартиняк доконав урочистого посвячення площі і святого хреста для майбутньої святині. В листопаді 1995 р. Парохію приймає о. Станіслав Тарапацький, постає також тоді Парафіальна Рада. Головні заходи пов’язані з будовою ольшьтнської церкви мали зв’язок з активною діяльністю отця-пароха Станіслава Тарапацького. Навіть тоді (2005 рік) влада міста передає на власність парафії церковну ділянку, яка досі мала статус”ґрунту довічного користування”. В 2003 році ольштинська парафія “Покрови Святої Богородиці” почала будову багатофункціонального Парафіяльного Дому, яку після дванадцятирічної нелегкої праці закінчено в 2015 році. Будова самого храму почалася весною 1997 р., а перше богослужіння у ньому відбулося у 2000 році. Крім згаданих отців годится вирізнити велику заангажованість усіх парафіян причетних до спорудження свого храму і величавого Парафіяльного Дому. До найбільш заслужених слід зарахувати Івана Смута, архітектора Григорія Джуса, мгр-а Р. Фаранчука, мгр-а С. Карлицького, Катерину Байсарад, Маріяна Рихеля, Генрика Карлицького і багатьох інших, яких прізвищ не вдалося мені встановити. Віднедавна нашим новим парохом є отець Іван Галушка, який успішно завершив загосподарювання прицерковної площі та її огородження.

Аналізуючи цілісність довголітніх заходів над відродженням релігійного і культурного життя наших вигнанаців з Акції Вісла в районі Ольштина мусимо відзначити заслужену особу д-ра Степана Чебеняка. Приємно нам чути, що і церковна влада про його заслуги пам’ятає. І ми, вірні Ольштинської Парафії Пресвятої Богородиці, приєднуємося до похвальних слів отців-Василіян з Варшави, дякуємо д-рові Степанові Чебенякові за його працю, ґратулюємо успіху і бажаємо багато здоров’я.

За парафіян: Михайло Шумада

Дописка дра Стефана Чебеняка до статті мгра Михайла Шумади

Понад 30 років тому до моєї хати приїхав о. пралат Стефан Дзюбина і сказав, що повертається від о. Хархаліса з Дзєжґоня, який дав йому мою адресу в Ольштині. Я був для о. Хархаліса, організатора церкви у Дзєжґоню у 50-х роках, близьким знайомим. О. пралат сказав, що полагодив у Єпископа в Ольштині дозвіл на проведення в костелі францисканів богослужінь у нашому обряді. Вже в найближчу неділю приїхали оо. Василіяни, котрих я мав запровадити до костелу. Це були: настоятель монастиря оо. Василіян у Варшаві о. Йосафат-Стефан Романик, о. Петро Кушка, о. др Ігор Медвіть, о. Тарас Янків і ще один, котрого прізвища я не пам’ятаю. Отці, коли вийшли з авта, одягнули сутани під куртки і піднялись на другий поверх до моєї кімнати. По привітанні і почастунку я своїм автом запровадив їх до костелу Францисканів, де о год. 11-ій відбулася перша Служба Божа. Після Літургії отці заїхали до моєї хати на обід. Так тривало щонеділі впродовж кількох місяців. Невдовзі, коли Сестри Служебниці отримали від міста будинок, о. Петро вже залишився в Ольштині і був першим парохом нашої церкви. Кілька наступних літ богослужіння відбувались в тому костелі.

Коли прибув до Ольштина о. др Я. Москалик, він разом зі мною виклопотав у Влади міста у Ратуші призначення площі на побудову церкви. Спочатку запропоновано нам майданчик при вул. Костюшка, але він нам не відповідав, а другий при вул. Любельській, на горбочку, нам сподобався. О. Москалик разом з митрополитом Іваном Мартиняком у присутності великої кількості вірних і Влади міста посвятили наріжний камінь на будову церкви. А вже о. парох Станіслав Тарапацький допровадив її будову до кінця.

З нагоди 400-ліття Василіянського Чину Папа Франциск встановив Золоту Медаль, яку вручив мені о. парох Іван Галушка після Літургії в неділю, 24 грудня, 2017 р.

Стефан Чебеняк

Ольштин, 16.01.2018 р.

Categories: Церква

Leave a Reply