«Під час посту починаймо з малих речей, щоб вони були сталі, а тоді прийдемо до великих» – Владика Венедикт

23 лютого розпочинається Великий піст – період, коли християни особливо роздумують над земним життя Ісуса Христа та Його страстями. Цьогорічний піст для України буде особливим. Владика Венедикт, голова Патріаршої Літургійної комісії УГКЦ, розповідає про те, як правильно провести великопісний час українцям.

Владико, звідки пішла традиція постити. Яка структура Великого посту?

Це важко сказати. Більшість дослідників вважають, що та структура Великого посту, що її тепер маємо, є радше тією, якою готувати тих осіб, котрі прагнули охреститися. Однак теперішня структура посту так розвинулася, щоб навертати людину до Господа. Бо проблема нашого життя полягає в тому, що ми живемо в нашому світі, який на нас впливає. Навіть несвідомо ми переймаємося ідеями цього світу, думками, бажаннями. Тому цей час – десята частина, яку ми віддаємо Богові. Бо цілий рік ми проживаємо задля себе. У цей час ми пробуємо звільнитися від того, що ми залежні, щоб бути з Господом. Деколи ми робимо величезні постанови на Великий піст і найчастіше їх не виконуємо.

Як правильно постити?

На це немає готової відповіді, бо всі ми – різні люди. Важливо під час посту подивитися, що віддаляє нас від Бога і що зробити для того, щоб наблизитися до Нього. У духовному житті потрібен також час, щоб попрацювати над тим, що ми повинні в собі змінити. Коли ми працюємо над цим, прикладаючи зусилля, це дає нам потім робити ще більші речі. Найперше, це дає нам розуміння, що ми можемо щось змінити. Відтак, здобувши досвід у малих речах, ми можемо робити ще більші. Деколи ми робимо величезні постанови на Великий піст і найчастіше їх не виконуємо. Тому, приступаючи до цього періоду, ми повинні найперше подумати, що ми можемо і що нам під силу. Варто це зробити в перший тиждень Великого посту. А коли це вдасться, то можна продовжувати це робити і під час наступних днів посту. Починаймо з малих речей, щоб вони були сталі, тоді прийдемо до великих.

Чи є такі обставини, які полегшують період посту?

Кожна людина – унікальна і кожна її життєва ситуація є такою ж. Важливо мати свого духівника, з яким потрібно обговорити деталі свого посту. Бо часто труднощі під час посту виникають через те, що ми по-своєму трактуємо його дотримання. Буває так, що його справді потрібно дещо послабити, а інколи – навпаки. Тому важливим є цей погляд зі сторони, думка духівника, який знає, що людині під силу, а що – ні.

А як щодо відзначення свят під час Великого посту. Чи потрібно святкувати, скажімо, родинні свята? Чи правильно від цього утримуватися?

Піст – час, присвячений Богові. Інший же час в році ми присвячуємо собі. Тому не варто присвячуватися під час Великого посту чомусь іншому. Звичайно, бувають різні ситуації. Можна і прийти когось привітати з днем народження. Але ніхто нас не змушує щось їсти непісне, коли ми цього самі не хочемо, чи танцювати. Можна прийти на годинку і піти. Усе залежить від нас. Тому, знову наголошую, варто радитися з цього приводу зі своїм духівником. Бо кожна ситуація є інакшою. В одній ситуації потрібно бути більш лагідним і відкритим, в іншій – принциповим. Самому в цьому інколи важко об’єктивно розібратися.

Чи можна вживати вино під час посту?

Питання алкоголю – відносне. Скажімо, у деяких країнах вино – частина обіду чи вечері, тобто це елемент певної культури. Однак для нас алкоголь, який входить до складу вина, являє собою певні веселощі. Тому, на мій погляд, важливо себе в цьому обмежувати. Звичайно, трішки випитого вина в певній ситуації не зробить нічого злого. Людині варто радитися зі своїм духівником в таких ситуаціях. Вважаю, з алкоголем потрібно бути дуже обережним. Бо в нас вже панує ціла культура застілля з алкоголем. І це вже не питання Великого посту! Мене деколи шокує те, як батьки за столом наливають своїм дітям-підліткам. Спочатку наливають дитині трішки вина і вона ніби отримала дозвіл від батьків на це. А потім вона вже й сама із друзями починає святкувати.

Чи потрібно батькам заохочувати дітей постити?

Вважаю, що потрібно дітей залучати до цього, щоб вони розуміли, що існують обмеження. Питання не лише в церковному пості, а в спільному нашому житті. Якщо дитина виростає і їй усе дозволяють, то, коли вона входить в суспільство, інші люди стають на дорозі її обмежень. Вона тоді не розуміє, що певні речі вона не може робити. Важливо вчити дітей у чомусь себе обмежувати, щоб не ними щось керувало (цукерка, шоколадка), а вони могли керувати собою, стаючи вільними. Якщо з дитячих років ми вчимо їх ставати незалежними, то в дорослому віці вони в цьому ще більше утвердяться. Але, наголошую, цьому потрібно вчити, а не заставляти. Пропонувати це, говорити про це. Погано буде, якщо батьки просто заборонятимуть, а дитина буде до цього не готовою. Тоді вона це сприйме як велику прикрість. Я зустрічав на своїй дорозі людей, які справді дуже строго проходять піст. Чому? Бо в їхній родині їх так виховали. Для них це тепер стало частиною їх природи.

Розмовляла Руслана Ткаченко

http://news.ugcc.ua/

Przeczytaj także / Читайте також

Dodaj komentarz

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.