Мало кому відомо що на території нашої Катедральної парафії спочиває заслужений священник УГКЦ та українець.
Народився у 1886 році в Яворові. У 1912 році отримав священичі свячення, був одружений. Своє служіння розпочав як вікарій у Старжаві (1912–1914) та Яворові (1914–1918). Після проголошення ЗУНР добровільно вступив до Української Галицької Армії, де деякий час служив військовим капеланом.
Після поразки визвольних змагань повернувся до парафіяльної праці: адміністратор у Белзі (1918–1920), Віцку (1920–1921), Белжці (1921–1922), Лубичі (1922–1923), вікарій у Домашеві (1923–1925). У 1925–1927 рр. — адміністратор у Крупці на Любачівщині, а від 1927 року — парох у Хороброві, де служив до 1946 р.
Спершу громада зустріла його насторожено — як «ксьондза з польським прізвищем». Проте його минуле капелана УГА та мужність у вирішальні моменти здобули авторитет: у 1930 р. отець Осип урятував село від пацифікації, звернувшись до місцевого дідича Крушевського. Разом із дружиною Іриною став душею культурного життя парафії: підтримував читальню «Просвіти», театральні постановки, діяльність «Союзу українок».
У 1945 р. був заарештований польською службою безпеки й кілька тижнів утримувався у в’язниці в Грубешові, де його катували. У 1946 р., уникаючи виселення до УРСР, перебрався до Ульхівка, але наступного року в межах операції «Вісла» разом із родиною був депортований до Срокова (Кентшинське воєводство). Від 1947 р. служив як вікарій у римо-католицькій парафії в Ґіжицьку.
Попри заборону польського примаса служити у власному обряді, о. Осип таємно здійснював греко-католицькі обряди за мовчазної згоди місцевих латинських парохів. Відомо що у Срокові він охрестив і миропомазав у візантійському обряді Казимира Гостинського, батька о. Ярослава Гостинського та пані імості Богумили Галушки, хоча у метриках його було записано як латинського парафіянина.
До останніх днів життя о. Осип залишався вірним своєму покликанню і обряду, хоч і перебував у важких умовах вигнання. Помер 10 липня 1955 року в Ґіжицьку, де й був похований. Пізніше його тіло було ексгумоване, і нині він спочиває на цвинтарі в Дивітах біля Ольштина де що року наш настоятель протоієрей Іван Галушка здійснує моління на могилі о. Осипа.
TEKST i FOTO: Юліян Галушка
