У нашому катедральному соборі відзначили Національний день молитви за Україну. Це був вечір пам’яті, вдячності та глибокої спільної молитви.
Зустріч розпочалася зі слова пані Івони Онуфірюк, заступниці голови парафіяльної ради. Вона прочитала статтю, яка нагадала про 24 лютого 2022 року та перші дні повномасштабного вторгнення. Про страх, розгубленість, біль і водночас про народження великої сили. Наголосила, що ця війна є боротьбою не лише за територію чи політичну свободу, а за культуру, Церкву, мову і саме право бути українцем.
Після цього настоятель нашого собору, протоієрей Іван Галушка, запропонував переглянути фільм про перші дні війни. Кадри тих подій знову повернули нас до моментів, які неможливо забути. Це була тиха, але глибока пам’ять про те, через що пройшла Україна.
Отець Іван відслужив панахиду за всіх, хто віддав своє життя за свободу нашої держави. Молилися за воїнів, які пролили кров за Україну і за безпеку всієї Європи, та за мирних жителів, які стали жертвами агресії. Дякували Богові за те, що сьогодні можемо молитися українською мовою і жити у мирі. Найкрасивішим жестом вдячності для полеглих є наша молитва за спокій їхніх душ.
Далі пані Івона продовжила читання. Вона подякувала всім, хто протягом цих років молився, допомагав, жертвував, служив і не залишався байдужим. Нагадала, що наша парафіяльна зала стала місцем реальної допомоги кожному потребуючому. Парафіяни та волонтери своїм служінням стали живим втіленням слів Євангелія. Отець Іван представив фотографії з гуманітарних поїздок нашої парафії, які стали живим свідченням конкретної любові до ближнього.
Наступним моментом був молебень за перемогу і справедливий мир в Україні та в усьому світі. В єктенії особливо молилися за Богом бережену Матір нашу Україну, за владу, за військо і за всіх оборонців. Просили Господа укріпити вірних, зміцнити руку воїнів силою Своєї правиці та дарувати перемогу над тими, хто чинить зло.
Зізнавалися, що не на власну силу і не на зброю покладаємо надію, але на всемогутню допомогу Божу. Благали, щоб Господь розвіяв задуми ворогів, посіяв між ними замішання і смирив їхню гординю. Просили, щоб у нашій землі оселилися мир і слава, а війську було подано незламну мужність і стійкість. Молилися також за полонених, щоб Господь почув стогін Церкви і визволив тих, хто перебуває в неволі.
Після цього вся громада стала на коліна для усильної молитви. Зверталися до Господа Бога сил, щоб у милості зглянувся на Свій народ і не допустив нашої поразки. Благали, щоб усі пізнали, що ми є народом, береженим Його рукою. Просили мужності для війська, вічної нагороди для полеглих і, понад усе, дару миру для України.
Молитовне зібрання завершилося духовним гімном України «Боже великий, єдиний». Цей спів став спільним визнанням віри, що попри всі випробування Господь веде Україну і не залишає її у часи страждання.
На завершення отець Іван привітав усіх нашим українським вітанням: «Слава Україні!» — «Героям слава!».
FOTO: с.Вікторія
Більше фото за посиланням: ПОСИЛАННЯ
