Cerkiew greckokatolicka Olsztyn – Парoxія Греко-Kатолицька Ольштин

За календарем григоріанським розпочався вже другий тиждень посту, а за новоюліанським перший. Великий піст у Церкві візантійської традиції триває сорок днів – від Чистого понеділка до п’ятниці перед Лазаревою суботою. Це час відновлення наших відносин з Богом і глибокої внутрішньої переміни. Піст стосується не лише обмеження в їжі. Він охоплює дух, тіло і розум. Це свідомий шлях до оновлення християнського життя і приготування до Пасхи.
Будні дні мають покаянний характер. Від понеділка до п’ятниці в храмах стаємо на коліна, творимо земні поклони, молимося зі смиренням. Тіло разом із душею визнає свою слабкість і просить Бога про милосердя. Звершуються великопісні богослужіння: Великий канон святого Андрія Критського, Літургія Передосвячених Дарів, акафісти, вечірні, парастаси. У домашній молитві часто звучить молитва святого Єфрема Сирійця з поклонами.
Водночас Великий піст у східній духовності не є часом детального розважання страстей Христових. Хресна дорога належить до латинської традиції. У нас повне зосередження на муці Господній припадає на Страсний тиждень. Сам піст є передусім дорогою покаяння і внутрішнього очищення.
Коли входиш до храму в цей період, відразу відчуваєш зміну. У центрі часто стоїть Голгота – розп’яття, при якому зображені Пресвята Богородиця і святий апостол Іван. Це знак любові Бога, яка веде через Хрест до Воскресіння. Багряні обруси нагадують про страждання і царську гідність Христа. Храм стає простішим. Менше прикрас, не використовуються вишивані оздоби тощо. У Польщі існує місцева традиція ховати або заслоняти хоругви, залишаючи лише червоні чи металеві. Навіть кадило звучить тихіше, часто без дзвіночків. Тиша допомагає відчути, що настав інший час.
Після сорока днів приходить Лазарева субота і Неділя входу Господнього в Єрусалим. Вони стоять на межі посту і Страсного тижня. Літургійно суботи й неділі під час посту мають світліший характер. У ці дні не творяться земні поклони, не стають на колінах, не співається страсних пісень бо кожна неділя вже є передчуттям Воскресіння.
Але найважливіше зрозуміти внутрішній зміст посту. У східному розумінні піст не є часом пригнічення чи духовного тиску. Це не період постійного самозвинувачення. Піст є дорогою відродження.
Ключове слово тут метаноя. Грецьке „μετάνοια” означає переміну мислення, зміну способу бачення, новий напрям життя. Це не лише жаль за гріхи, а повернення до Бога всім серцем. Метаноя це момент, коли людина перестає жити поверхово і починає дивитися глибше. Вона змінює не лише поведінку, а сам спосіб мислення і ставлення до життя.
Через стриманість, молитву і тишу серце очищується від зайвого. Людина вчиться відрізняти необхідне від тимчасового, істинне від ілюзорного. Тиша храму і поклони не мають пригнічувати. Вони допомагають зосередитися. Коли в серці стає менше шуму, тоді легше побачити світло.
Тому Великий піст не завершується темрявою. Він веде до Пасхи. Це шлях, який починається покаянням, але завершується радістю. Бо тільки очищене серце може по-справжньому відчути, що Христос воскрес і що разом із Ним відроджується і людина.